Хто і як давно прибирає вулиці українських міст і Чернівців зокрема?

Для далеких від міського господарства читачів нагадаємо, що найбільшою проблемою зростання міст довгий час залишалася смертність. На початку ХІХ ст. віспа, тиф, скарлатина, дизентерія спричиняли величезні втрати міського населення, що значно переважали втрати сільського через високу скупченість мешканців.

І саме досягнення демографічної самодостатності наприкінці ХІХ ст. наблизило українські міста до сучасних уявлень. Демографічна самодостатність визначається здатністю населення себе відтворювати, тобто перевагою рівня народжуваності над смертністю.

Це досягнення було пов’язаним із розвитком міських медично-санітарних служб. Лідерства серед українських міст в складі російської імперії на той час досягла Одеса – вже у 1880-х рр. її показник смертності став нижчим за рівень народжуваності.

Проте в українському випадку неможливо ігнорувати і рівень впливу імміграції на міське населення. Саме завдяки їй в період після скасування селянського закріпачення в 1861 р. і Першою світовою війною населення Києва збільшилося у 8 разів, Одеси – у 6 разів, Харкова – у 5 разів.

До середини ХІХ ст. відсутність водогону і каналізації, регулярного прибирання міських вулиць, випас худоби на території міста, непролазний бруд на вулицях в міжсезоння – звичайна ситуація міст Наддніпрянщини.

Для порівняння відзначимо, що і для польських міст у першій половині ХІХ ст. кордон між чистотою і брудом також проходив межею “будинок-вулиця”. Тоді розпорядження прусської адміністрації мити вулиці двічі на рік та запроваджені штрафи за викидання сміття перед будинком поляки сприйняли як нічим не виправдане дивацтво, а деякі – як свідчення репресивності влади.

Вперше про стан доріг у Чернівцях 1786 року йдеться у книжці «Історія Чернівців» Р. Кайндля. Крім поліційних наглядачів, приблизно 1793 року у Чернівцях було призначено десять квартальних, які мали слідкувати за дотриманням протипожежних правил, чистотою доріг та мостів. Міський рахунок за 1783-1784 роки зазнає витрати на придбання мітел і візка для вивозу сміття.

У 1785 році чернівчанам наказали утримувати кювети на Головній вулиці у чистоті, щоб водостічні канали пропускали воду під час грози. Порушники цього розпорядження повинні були каратися арештом на 24 години і під наглядом сторожі почистити забруднені кювети.

Міський статут 1786 року наказував утримування у чистоті вулиці, тому що це було в інтересах здоров’я людей. Кожен повинен підтримувати порядок перед своїм будинком, особливо «під час великих снігопадів», – йдеться у книжці Р. Кайндля.

Митні збори на користь міста, щоб «воно завжди утримувалося в хорошому і проїжджому стані, дороги, що проходять через його територію», пропонував вже старий міський статут. Але тільки у 1876 році місто отримало дозвіл на стягнення таких митних зборів.

У наступні роки і десятиліття розпочався бадьоріший розвиток міста, який виразився у появі нових статей витрат. З кінця XVIII століття з’являються такі розділи витрат: на очистку міста, відновлення й утримання вулиць і площ, мостів і кюветів тощо.

Лише наприкінці ХІХ ст. у найбільших українських містах запроваджено щотижневу перевірку поліцією і санітарними службами, чи не висипають мешканці бруду на вулиці – саме після таких заходів прогулянки міськими вулицями перетворилися на приємний атрибут міського дозвілля.

За сучасними витратами на утримання міських вулиць мешканці і журналісти мають можливість слідкувати завдяки системам публічних закупівель, а за зонами відповідальності окремих компаній, що обслуговують конкретні ділянки вулиць, можна слідкувати на міських геопорталах.

На карті міського геопорталу Чернівців вже давно розміщують інформацію про ділянки міського прибирання, які легко побачити на карті і одним кліком з інформаційної картки дізнатися про відповідальну обслуговуючу компанію.

Так само уважно фахівці міських служб публікують і дані про сміттєві контейнери на карті міста. Інформація про кожен смітник містить дані про кількість контейнерів, їх об’єм, наявність контейнерів для роздільного збору відходів та назву обслуговуючої компанії.

Дані територій прибирання містять інформацію про мержі відповідальності окремих організацій за конкретні ділянки в межах міських кварталів. Поки цей шар не вкриває усю поверхню міста, та його інформативність і користь для пересічних мешканців беззаперечна.

Шлях до чистоти і затишку в містах триває і він ніколи не був легким чи неважливим. Час приносить нові виклики, яким містяни вчаться давати раду і цей процес ніколи не тримався на загальному ентузіазмі.

Втім, варто пам’ятати, що межа між розвиненим містом і допромисловим не завжди проходить між різними містами. Ця межа досі очевидно перетинає і шматує окремі населені пункти і робота над поліпшенням загальної ситуації триває завжди.

Дякуємо працям Тетяни Портнової та Ольги Максимюк, що лягли в основу нашого короткого огляду. Старі фото - епізоди прибирання чернівецьких вулиць під час німецької окупації часів Другої світової.