Дані виборчих дільниць та округів на геопорталі

Дані виборчих дільниць та округів на геопорталі

Згадаймо сьогодні інформаційну інфраструктуру одного з найважливіших інститутів безпосередньої демократії, який посідає особливе місце у світовому досвіді, а саме - референдуму

Через неправомірне використання назви цього інструмента російськими окупантами в анексованому Криму та окупованих частинах Донеччини та Луганщини, референдум помітно втратив позитивне забарвлення за останнє десятиліття в українському суспільстві.



(Окупаційний російський псевдореферендум 11 травня 2014 року в окупованому Слов'янську Донецької області )


Тимчасово він став синонімом ганебних дій російських окупантів, що абсолютно не переймаються витримкою усіх необхідних умов для правдивого волевиявлення громадян в погоні за виправданням своїх окупаційних амбіцій. Зараз ми знову чуємо про наміри організації знову псевдореферендумів на захоплених територіях українського півдня і варто нагадувати собі про походження і сенс цього інструменту у його правомірній формі, а не лише через призму російських окупаційних злочинів.



(Карикатура про російський псевдореферендум в українському Криму 2014 року)

Інститут референдуму має багаторічну історію. Першою датою референдуму в сучасному сенсі вважають 1439 рік, а батьківщиною – швейцарський кантон Берн. Вперше інститут референдуму був закріплений в конституціях Швейцарії та США. Сто років тому референдум знайшов відображення в законодавстві: Австрії, Естонії, Латвії, Литви, Словаччини, Чехії, Вільного Міста Данцига тощо. Після Другої світової війни референдум як форма безпосередньої демократії отримав загальносвітове визнання і був закріплений на конституційному та законодавчому рівнях у багатьох країнах світу.

Референдум широко використовується у розв’язанні внутрішньополітичних і зовнішньополітичних питань багатьох держав. Але в різних демократіях спостерігається різна частота проведення національних референдумів. В Німеччині і США загальнодержавні референдуми заборонені на федеральному рівні, але водночас там поширені референдуми на рівні окремих суб’єктів федерацій. 

Рекордсменом у кількості національних референдумів досі є Швейцарія. З 1798 року в цій державі було проведено 621 загальнодержавний референдум, 161 з яких уже відбувся в ХХІ столітті.

У 36 країнах, які є стабільними демократіями, окрім Швейцарії, з 1990 року було проведено 273 загальнодержавних референдуми – у середньому по одному що чотири роки в кожній країні. Тому можна стверджувати, що у світі спостерігається зростання попиту на пряму демократію, зокрема й референдуму як інституту.


(1 грудня 1991. На всеукраїнському референдумі голосує Левко Лук’яненко — автор Акта про Незалежність України)
 

1 грудня 1991 року у тоді ще Радянській Україні провели референдум щодо проголошення незалежности України. Саме цей референдум підтвердив початок новітньої історії України, проголошеної 24 серпня того ж року.

Консультативний всеукраїнський референдум в Україні відбувся 2000 року.  Нагадаємо, що предметом референдуму стали одразу  4 питання:

  • обмеження депутатської недоторканності,
  • встановлення додаткових підстав для розпуску Верховної Ради президентом,
  • зменшення кількості народних депутатів з 450 до 300,
  • формування двопалатного Парламенту.

Всі питання були підтримані виборцями, але згодом не отримали законодавчих наслідків.


Зараз Всеукраїнський референдум в Україні призначає президент, якщо він стосується змін до розділів І, ІІІ, XIII Конституції, або Верховна Рада – якщо розглядається питання зміни території.

Референдум щодо інших питань проводиться за народною ініціативою та проголошується Президентом на вимогу не менше 3 мільйонів громадян за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрані не менш як у двох третинах областей України (17+)  і не менше 100 тисяч підписів у кожній області